Степан та Златка. Коні ватного апокаліпсису

koni_durer

Історія двох закоханих коней

Чотири коні апокаліпсису… Всі добре знають, хто це такі та й цю відому гравюру А. Дюрера теж.

Те, що відбувається останнім часом на сході України теж можна назвати апокаліпсисом. Та не для українського народу, а для їхніх ворогів.

…Бо прийшли до них КОНІ. Не чотири, всього двоє. Синьо-жовтий — уособлення миру й добра, сонця і всього прекрасного. Червоно-чорний — темний, наче небо під час негоди, червоний від жару блискавок. Вони разом — мої Коні ватного апокаліпсису.

І зараз наші війскові звільняють одне місто за іншим, женуть терористів назад, туди звідки вони до нас прилізли! І з кожним днем наша країна очищується від цих паразитів, що так нахабно вдерлися кілька місяців тому на нашу територію…

Як казав в україномовній версії «Шрека» Віслюк: «Начувайся всяке чмо! Геть з дороги, ми йдемо!»

156-2014

Одного сонячного дня, в лісі зустрів Степан красуню Златку. Ніколи він не бачив такої вроди, тож полонила вона його серце і наш Степан закохався з першого погляду.

158-2014

І Златка теж не встояла перед таким лицарем: такий стрункий, хоробрий, і з пречудовим хвостом…

159-2014

160-2014

На перший погляд — такі різні, такі несхожі в них характери. Але Степан зі Златкою доповнюють одне одне, вони як одне ціле. І вони — мій власний Інь та Янь. Разом боротимуться за нашу Україну, за волю, за мир.

163-2014

Настане спокій в Україні, вони закінчать боротьбу, сховають надовго свою зброю і будуть жити в мирі та злагоді все своє життя. Як і ми з вами…

СЛАВА УКРАЇНІ!

Добавить комментарий