
Не хочу зменшувати це фото, адже тоді не буде видно масштабів цього фетрового табуна.
Замовлення аж на 18 конячок!
Знов згадуються 25 великодніх яєць…
Не хочу зменшувати це фото, адже тоді не буде видно масштабів цього фетрового табуна.
Замовлення аж на 18 конячок!
Знов згадуються 25 великодніх яєць…
Останніх два ярмарки цього літа, але не останні цього року. Було і складно, і цікаво, і дива траплялися… А попереду підготовка до Дня Ворзеля та решти місцевих свят, що йтимуть одне за одним, якщо жорсткий карантин не поновлять…
Вчора почала робити ось цей гердан на замовлення. Кольори хотіли приблизно такі…
Великі, середні й дуже маленькі, яскраві, українські й майже мексиканські. Давно мріяла поплести їх ще раз у достатній кількості та якось руки не доходили, все інше робила…
читати даліПо викрійці маленьких конячок з фетру наробила багато маленьких єдинорожків. Спеціально під них купила в інтернет-магазині “Дом бусин” основи під брошки на булавках (тим паче там на них була скажена знижка). Також використала свій крутий фетр з глітером.
читати даліВ черговий раз поповнюю вітрину і в мене – нова іграшка! Два білих ведмедика з шарфиками, прикрашені вишитими сніжинками.
Чого на полярних ведмедів потянуло? Може, через те, що на вулиці дууууже спекотно…
Вчора та сьогодні провела майстер-класи у нашому Будинку культури. Один був присвячений іграшкам з фетру, а другий бісероплетінню.
Тут викладаю маленький фотозвіт, от тільки з сьогоднішнього дуже мало фото, бо ніколи було знімати.
Слідом за легендарними бісерними кіньми, намалювалися і пошилися поні/коні з фетру. Бо призначені вони будуть в майбутньому для тої ж замовниці, в якої коні…
читати даліЦей ярмарок провели в нас сьогодні, на масиві Привітний, біля сімейного кафе “Орегано”. Маленька розважальна програма для дітей, презентація дитячих книжок від письменниці Лариси Ніцой і я сама. Чому сама?
Бо саме з цієї неділі Гільдія майстрів Ворзеля отримала дозвіл виходити не лише по суботах, а й по неділях також. Тому всі майстри вийшли у Ворзель… Я ж, як ініціатор ярмарку лишилась. Була надія, що до мене хтось з місцевих приєднається, але в таку спеку, яка була сьогодні ніхто й не вийшов.
Між іншим, я непогано заробила…
Літо, сонце, хочеться чогось яскравого. А яскравіше за кольє з уїчольськими квітами, мабуть, і немає нічого!
Власне, якби ці квіти були такі, якими їх бачать самі індіанці з племені Уічолі, там би були всі кольори веселки. А в мене – більш спокійний, наш, український формат, майже маки.
Нова субота, черговий ярмарок, знову Ворзель. Головне, що не мерзнемо та не мокнемо під дощем.
Працюю над “патріотичним” кольє в блакитно-жовтому, паралельно готую новий уїчольський амулет (ох, комусь же пощастить!), а великий червоний цього дня нарешті був відданий своїй новій власниці…