Схема плетіння бісером «Павутинка» для сережок

Схема плетіння бісером «Павутинка» для сережок створює витончений ажурний мотив навколо центральної намистини. Промені з дрібного бісеру та витягнутих рижків нагадують павутиння, а прозорі просторі між ними легко пропускають світло. Така сережка виглядає легкою навіть із великими декоративними елементами й добре поєднується з мінімалістичним кулоном або гребінцем для волосся. У кожній із двох сережок важливо зберегти однаковий напрям центрального вузла, тоді вони сприйматимуться як цілісна пара. Докладніше про Kulon Oko Z Biseru Znachennya Ta Tekhnika Pletinnya.html.

У цій авторській версії основою слугує намистина-квадратик із чотирма отворами. Від неї відходять вісім радіальних променів, які завершуються рижками, а сусідні кінці з’єднуються дрібними намистинами. Завдяки симетричній сітці виріб виходить міцним, хоча й залишається легким. Наведені нижче підрахунки стосуються конкретних розмірів бісеру, тому перед початком варто звірити всі деталі на столі. Особливу увагу приділяйте однаковому натягуванню нитки: саме воно впливає на форму трикутних вікон.

Матеріали та інструменти для роботи

Для базової восьмисекторної версії знадобиться дрібний бісер, витягнуті рижки та центральний елемент із чотирма отворами. Матеріали нижче підібрані так, щоб сітка зберігала форму, а окремі лінії добре проглядалися на тлі волосся або тканини.

• Дрібна намистина 8/0 білого, срібного або пастельного кольору створить легкі й рівномірні лінії сітки.
• Рижок завдовжки 6–8 мм задасть напрям кожного променя й додасть мережисту виразність.
• Намистина-квадратик із чотирма отворами розміром 4–5 мм слугуватиме центральним вузлом.
• Для основи підійде прозорий моножиль товщиною 0,2–0,25 мм, який не помітний у прозорих намистинах.

Дрібний бісер потрібно перебрати перед початком: відокреміть биті й деформовані намистини та відкладіть їх для менших деталей. Рижки перевірте на прямолінійність. Якщо один отвір у центральному квадратику звузився, проходьте голкою через нього заздалегідь, не намагаючись розширити його під час плетіння.

• Голка для бісерних робіт із тонким вухом, бажано № 10 або № 12, полегшить проведення моножилю.
• Пінцет із м’якими кінчиками допоможе утримувати рижки, не залишаючи на них відбитків.
• Ножиці з тонкими лезами знадобляться для обрізання нитки без пошкодження бісеру.

Робоче місце облаштуйте на світлій матовій поверхні. Сірий або білий фон полегшує пошук дрібного бісеру, а прозорий моножиль на ньому майже не видно. Тримайте голку в окремій шпильці, поки формуєте намистини, і не тягніть нитку через уже зібрані ряди. Готове плетево зручно перевертати під час роботи, щоб перевірити, чи не захопила моножиль зайву намистину.

Підготовка нитки й бісеру

Перед тим як почати плетіння, розкладіть бісер за кольором і формою. На одній монтажній дошці залиште центральний елемент, а поруч відокремте дрібні намистини та рижки. Такий порядок не дає переплутати їх у вузькому місці. Можна скористатися маленькими пінцетами або лійкою для бісеру, щоб переносити по одному елементу. Відмітьте початок кожної партії рижків, щоб однаковий бік кожної сережки опинився з однакового краю.

Відріжте моножиль завдовжки близько 1,2 метра й просмисніть кінець голкою № 10 або № 12. Для одного вуха достатньо відрізка 60–70 см із запасом на вузли та кріплення гачка. Другий бік підготуйте так само. Працюйте на світлій поверхні, щоб помітні були прозорі намистини й дрібні вузли. Щоб не заплутатися в маршруті моножилю, наочно зіставте його з технікою наскрізного плетіння. Голка має проходити через отвори постійно в одному напрямі, інакше нитка перекрутиться біля центрального елемента.

Схема центрального вузла

Центральний квадратик у схемі відіграє роль вузла. Позначимо його літерою К, дрібну намистину — Н, а рижок — Р. Через кожен із чотирьох отворів проходить два промені, тому навколо К формується вісім напрямів. На кожному напрямі набираються дві намистини Н та один рижок: К–Н–Н–Р. Завдяки симетричним отворам квадратика промені виходять майже під прямим кутом. Якщо беріться білий бісер, спочатку наберіть один промінь і перевірте, чи відповідає кут нахилу рижка потрібному напряму.

Коли всі вісім променів готові, їхні рижки треба замкнути загальним контуром. Між кінцями двох сусідніх променів пропускається одна дрібна намистина. Умовний запис периметра виглядає так: Р–Н–Р–Н–Р–Н–Р–Н–Р–Н–Р–Н–Р–Н–Р–Н. У результаті центральний квадратик і вісім радіальних ліній поділяють простір на вісім трикутних вікон. Це й дає впізнавану форму павутинки. Різні відтінки дрібного бісеру можна вводити через один сектор, отримуючи м’який градієнт без різких переходів.

Для одного вуха за схемою потрібні один центральний квадратик, 24 намистини 8/0 та вісім рижків: шістнадцять дрібних елементів ідуть на промені, ще вісім замикають контур. Якщо квадратик із чотирма отворами важко придбати, візьміть рондель 6 × 4 мм. Тоді вийде спрощена чотирисекторна павутинка з чотирма рижками та 12 дрібними намистинами. Обидва варіанти мають однаковий принцип з’єднання. Для вимірювання можна намалювати на папері квадрат із центральною точкою та поділити його на чотири осі, а потім перенести цю форму на моножиль.

Плетіння першої сережки

Почніть з одного отвору центрального квадратика. Проведіть моножиль через канал, наберіть два елементи Н і рижок Р, а внутрішній кінець знову просмисніть крізь отвір. З другого боку цього самого отвора виведіть дзеркальний промінь. Перейдіть до сусіднього отвора й повторіть дію. Під час переходу тримайте нитку близько до центрального елемента, щоб промені не перехрещувалися зайво далеко. Закінчення відрізків, які залишаються всередині каналу, сховайте між намистинами.

Наступний етап — з’єднання верхніх кінців. Для створення трикутної комірки беріть по одній дрібній намистині між рижками сусідніх променів. Починайте зверху й рухайтеся за годинниковою стрілкою. Нитку проводіть через кінцеву намистину попередньої сторони, через нову намистину та кінцеву намистину наступної. Такий маршрут не перекручує лінію й зберігає однакову ширину вікон. Під час з’єднання тримайте рижки паралельно один одному, інакше вони набудуть різних нахилів.

Після замикання контуру ще раз перевірте кожен сектор. Натяг має бути рівномірним: надмірне підтягування моножилю звужує трикутники, а слабка нитка дає провисання. Якщо отвір центрального квадратика трохи розширився під час роботи, розмістіть бісер ближче до його краю. Готовий бік покладіть на рівну поверхню й порівняйте діагоналі. Вони мають зупинятися на однаковій відстані від центру. Якщо одна комірка виявилася вужчою за сусідню, виправте її додатковим проходом моножилю через кінцеву намистину.

Друга сережка й симетрія

Другу сережку виконуйте з такими ж матеріалами та тим самим способом. Спочатку відмітьте на квадратику отвір, який відповідатиме за верхню точку, щоб не переплутати орієнтацію. Повторюйте радіальні промені в тому самому порядку: два з одного боку, два з другого. Це допомагає зберегти однакове число намистин у кожному секторі й однакове натягування. Перед початком другої сережки ще раз перегляньте кількість рижків та дрібних намистин, щоб не пропустити жодного елемента контура.

Порівняння двох сережок робіть на світлі, а не на сонці: прозорий бісер може відблискувати й приховати різницю в щільності. Зверніть увагу на форму вікон, положення рижків і симетрію центрального вузла. Якщо одна сторона трохи вужча, розтягніть її вздовж осі моножилю, не натискаючи на бісер. Після кількох рухів сітка знову набуде рівного ритму. Добрий орієнтир — накладення заготовок одна на одну через тонкий папір: усі трикутні комірки мають збігатися.

Кріплення гачка та догляд

На завершення виберіть одну зовнішню вершину, яка стане верхньою точкою сережки. Наприкінці моножилю наберіть чотири дрібні намистини, з’єднайте першу з останньою й утворіть петлю для гачка. Прикріпіть до неї гачок-сережку, попередньо перевіривши, чи достатньо велике отвір петлі. Кінець нитки пропустіть між намистинами, зробіть міцний вузол і проклейте його прозорим ювелірним клеєм. Якщо петля вийшла завелика, зменште її, додавши всередину одну намистину або злегка стягнувши моножиль.

Другий вух з’єднайте з гачком у той самий спосіб. Щоб обидві сережки мали однакову довжину, виміряйте їх разом від верхньої петлі до найнижчої точки. Придатною орієнтиром стане сітка восьми трикульників. Коли заготовки готові, акуратно приберіть нитки, що виступають, і обережно закруєте моножиль у міжбісерні проміжки. На прозорих намистинах такий кінець майже не помітний. Перевірте також, чи не утворилися гострі краї від обрізаного моножилю.

Готові сережки зберігайте в окремій коробці або тканинному мішочку, щоб рижки не згиналися, а моножиль не заломлювався. Тримайте їх далеко від вологи та прямого сонця. Якщо використовували кольорову основу, пам’ятайте, що вздовж тонкої нитки можуть залишатися сліди від бісеру. Тому під час носіння варто залишати сережки в окремій коробці, а перед складанням перевіряти стан моножилю та вузлів.