В’язана гачком іграшка-білка: опис та схема

Гачкова іграшка-білка — компактний, виразний персонаж, який легко стає улюбленцем дитячої полиці або прикрасою ручної роботи. Округла голова, великі очі, пухнастий загнутий хвіст і маленькі лапки створюють впізнаваний силует навіть без дрібних деталей. Такий персонаж підходить для подарунка: його можна тримати в руках, поставити на полицю або використати як декоративний елемент інтер’єру.

Робота не потребує складного досвіду, але потребує уваги до пропорцій, щільності в’язання та дрібних деталей. У схемі нижче окремо описані тулуб, голова, вуха, кінцівки, передня плямка й хвіст. Завдяки такому поділу всі елементи можна в’язати в зручному темпі, а наприкінці з’єднати та оздобити. Схема розрахована на дитину заввишки 12–14 см, але її легко збільшити або зменшити додаванням рядів. Для стійкого силуету важливо не затягувати петлі, правильно позначати початок кожного ряду й рівномірно розміщувати наповнювач.

Опис зовнішності та матеріали

Зовні персонаж виглядає як маленька сидяча білка з пухнастим коричнево-рудим хвостом, кремовою грудкою й світлою мордочкою. Голова трохи ширша за тулуб, вуха невеликі, але округлі, передні лапки притискаються до грудей, а задні трохи виступають уперед. Така поза робить іграшку живою навіть у статичній формі. Її висоту можна регулювати кількістю рядів на тулубі та голові, не змінюючи загальних пропорцій.

Для роботи знадобляться два кольори основної пряжі: теплий світло-коричневий для тулуба й голови та кремовий для грудки, мордочки й кінчика хвоста. Для вух і декоративних акцентів підійде насичений каштановий або темно-коричневий тон. Гачок розміром 2–2,5 мм дасть щільну поверхню без великих дірок; тонший інструмент зробить в’язання ніжнішим. Наповнювач потрібен для тулуба, голови й кінцівок, а шовна голка, маркер початку ряду, булавки та ножиці завершать робоче місце. Око можна в’язати з чорної пряжі або пришити готовими намистинками. Оформлення мордочки можна звірити з сучасними ідеями для амігурмі.

Підготовка й в’язання тулуба та голови

Перед початком варто зв’язати пробний ряд із 10–12 петель: він покаже, чи поміщається гачок без зусиль і який матеріал дає бажану щільність. У схемі «стовпчик» означає гачковий стовпчик без накиду, «збільшення» — два стовпчики в одній петлі, а «зменшення» — в’язання двох петель із витягуванням через них наступного стовпчика. Кожен ряд в’яжеться по спіралі, без з’єднання петель. Спочатку зробіть кільце з кінчика пряжі, а перший ряд обмежте маркером.

Тулуб в’яжеться знизу вгору. Перший ряд: 6 збільшень — 12 петель. Другий: (1 стовпчик, збільшення) × 6 — 18. Третій: (2 стовпчики, збільшення) × 6 — 24. Четвертий: (3 стовпчики, збільшення) × 6 — 30. П’ятий: (4 стовпчики, збільшення) × 6 — 36. Шостий: (5 стовпчиків, збільшення) × 6 — 42. У сьомому ряді позначте ниткою передній центр, а з восьмого по дванадцятий ряд в’яжіть по 42 стовпчики. Ця частина формує округле черевце й дає достатньо місця для наповнювача. У тринадцятому ряді зробіть (5 стовпчиків, зменшення) × 6 — 30 петель. У чотирнадцятому ряді повторіть (5 стовпчиків, зменшення) × 6, отримавши 30 петель. Це шийка, до якої приєднається голова. Наповніть тулуб, перевіривши, чи не видно наповнювач крізь петлі.

Голову в’яжіть окремо, починаючи з верхньої точки. Перший ряд містить 6 збільшень — 12 петель. Другий: (1 стовпчик, збільшення) × 6 — 18. Третій: (2 стовпчики, збільшення) × 6 — 24. Четвертий: (3 стовпчики, збільшення) × 6 — 30. П’ятий, шостий і сьомий ряди в’яжіть по 30 стовпчиків. Після цього заповніть голову так, щоб її форма лишалася округлою, а не кутовою. Закінчите ряд, залиште довший хвост нитки й приєднайте голову до шийки тулуба. Дістаючись голови знизу, зверніть увагу на позначку переднього центру: вона допоможе рівно відмітити очі та мордочку.

Схема дрібних деталей та хвоста

Вуха невеликі й мають форму м’якого трикутника. Почніть з кільця з 3 петель. У другому ряді в’яжіть 6 збільшень. Третій: (2 стовпчики, збільшення) × 3 — 9 петель. Четвертий: (3 стовпчики, збільшення) × 3 — 12. П’ятий: (3 стовпчики, зменшення) × 3 — 9. Шостий: (2 стовпчики, зменшення) × 3 — 6. Сьомий: (1 стовпчик, зменшення) × 3 — 3 петлі, після чого закрийте деталь. Вуха не наповнюйте або покладіть у них трохи матеріалу, щоб вони не падали. Передні лапки в’яжуться з кільця з 6 петель: наступний ряд — 12 стовпчиків, потім (3 стовпчики, зменшення) × 3 і (2 стовпчики, зменшення) × 3. Задні лапки трохи більші: 6 петель, далі 12, потім (3 стовпчики, збільшення) × 3, (4 стовпчики, збільшення) × 3, ряд із 18 стовпчиків, (3 стовпчики, зменшення) × 3 і 6 зменшень.

Передня плямка — світлий овал, який пришивається на груди. Перший ряд: 6 збільшень, другий — 12 стовпчиків, третій — (1 стовпчик, збільшення) × 6, четвертий — (2 стовпчики, збільшення) × 6. Далі в’яжіть 24 стовпчики, а потім звужуйте: (3 стовпчики, зменшення) × 6, (2 стовпчики, зменшення) × 6 і фінальний ряд із 12 стовпчиків. Мордочку виконайте за тим самим принципом: 6 збільшень, 12 стовпчиків, ще один ряд із 12 стовпчиків і 6 зменшень. Обидві деталі залишаються плоскими. За бажанням додайте два маленьких світлих щічки тими самими петлями, але без наповнювача.

Для характерного хвоста знадобиться велика деталь, яка легко гнеться. В’яжіть її від основи вниз у формі овала. Перший ряд: 4 стовпчики й 4 збільшення — 8 петель. Далі: (1 стовпчик, збільшення) × 4 — 12; (2 стовпчики, збільшення) × 4 — 16; (3 стовпчики, збільшення) × 4 — 20; (4 стовпчики, збільшення) × 4 — 24; (5 стовпчиків, збільшення) × 4 — 28; (6 стовпчиків, збільшення) × 4 — 32; (7 стовпчиків, збільшення) × 4 — 36. Від дев’ятого до дванадцятого ряду в’яжіть по 36 стовпчиків, потім звужуйте: (6 стовпчиків, зменшення) × 4, (5 стовпчиків, зменшення) × 4, (4 стовпчики, зменшення) × 4, (3 стовпчики, зменшення) × 4, (2 стовпчики, зменшення) × 4, (1 стовпчик, зменшення) × 4 і 4 зменшення. Наповніть хвість дуже слабко або залиште його майже плоским, щоб зігнути у формі плавної дуги. Для світлого кінчика перейдіть на кремову пряжу в останні два ряди.

Збирання й оздоблення персонажа

Збирання починайте з голови та тулуба. Пришийте вуха симетрично у верхніх боках голови, попередньо приколовши їх. Хвіст приєднайте по центру нижньої частини спини так, щоб ширша основа починалася близько до попи, а вужчий кінець піднімався вгору. Загнуту частину хвоста фіксуйте всередині булавками. Передні лапки пришийте по боках грудей, задні — до нижньої частини тулуба. Плямку на груди та мордочку пришивайте без наповнювача, попередньо вирівнявши їхні краї. Швом, який трохи підтягує тканину, можна акуратно прибрати зайву площу. Для стійкості фігурку можна встановлювати на невеличкий шматочок фетру.

Обличчя формують на останньому етапі. Спочатку приколіть очі симетрично відносно позначки переднього центру; для фігурки 12–14 см добре підходять намистинки або ока-заглишки діаметром 4 мм. Носик можна вишити чорною ниткою у формі маленького трикутника, а під ним додати коротку усмішку. Тонкі світлі нитки допоможуть намалювати вусики. Щелепки можнаhighlightити блідо-рожевим тоном, додаючи образу м’якості. Для звіряння вигляду скористайтеся дзеркалом: так легше помітити відхилення очей. Окремою деталлю може стати горіх або жолудь, який білка триматиме в лапках. На завершення вкрийте хвіст кількома пасмами пухнастої пряжі, але не перекривайте основний візерунок.

Рекомендації для завершення роботи

Робота з такою маленькою фігуркою залежить від рівномірності й кількох перевірок під час в’язання. Найкраще тримати біля рук аркуш із розмірами, фото тулуба й голови та позначки основних деталей. Це допомагає з’єднати їх без видимих зміщень і зберегти задуманий характер персонажа.

• Зробіть контрольний ряд із тієї самої пряжі й гачка, якими виконуватимете всю фігурку. Це допоможе визначити правильний розмір інструмента.
• Позначайте початок кожного ряду й передній центр, щоб деталі залишалися рівними та симетричними.
• Наповнюйте тулуб і голову поступово, ущільнюючи наповнювач пальцями та уникаючи грубих горбів.
• Закінчуйте кожну деталь ниткою достатньої довжини, щоб надійно заховати кінчик і пришити частину без розбіжностей.
• Пришивайте дрібні елементи через одну-дві петлі, не затягуючи їх, інакше вони деформують основну форму.
• Вибирайте намистинки або ока-заглишки з міцною кріпленням, особливо для іграшки, яку братимуть маленькі руки.

Готова фігурка з м’яким тулубом, виразними очима, світлою грудкою та загнутим пухнастим хвостом зберігає характер ручної іграшки. Вона підходить і для дитячої полиці, і для декоративної композиції, де такие дрібні персонажі створюють настрій теплої handmade-атмосфери.